A A A K K K
для людей із порушенням зору
МОНАСТИРИСЬКА МІСЬКА РАДА
Тернопільська область, Чортківський район

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА МІСТА МОНАСТИРИСЬКА

Монастириська – місто в Тернопільській області. Адміністративний центр Монастириського району. До Монастириська приєднано село Підгородне (раніше – Фільварки), хутори Березівка та Дубовиця.

Розташоване на берегах річки Коропець (притока Дністра), площа Монастириська – 21 га. Населення – 6,3 тис. осіб.

Назва міста була Підгородне, потім Монастирище, поляки перейменували його в Монастержиска.

В давні часи на горі висотою 368 метрів стояв замок для захисту від кочової орди. За легендою, у XIII столітті володарем замку був боярин Собко, що привіз після походу на половців воєнну здобич і половецьку князівну Атю, яка була надзвичайної вроди. Боярин покохав її та хотів одружитися, але дівчина відмовлялась, сумувала за рідним краєм і одної ночі втекла на Лису гору, де стала відьмою. Боярин з розпачу постригся в монахи, замок перебудував на монастир, а містечко перейменував в Монастирище. Під час другого татарського нападу монастир було спалено і зруйновано, після чого він не відбудовувався. Місто добре розвивалось, бо лежало на перехресті Чорного шляху.

Перші писемні згадки зустрічаються в документах 1433 та 1437 року як власність лицаря Сигізмунда.

З 1454 по 1465 років Монастириська – власність Теодорика Бучацького-Язловецького, згодом – Міхала «Мужила» Бучацького, з 1468 р. ними володів Ян із Язловця, з 1478 року – Ян з Порохови.

У 1454 р. згадується як місто з магдебурзьким правом, замком.

У 1578 році татари і турки, прийшовши на Галичину, взяли в облогу Монастириська. Деякий час захисники стримували їх натиск, ворогам вдалося.

У жовтні 1629 року реєстрові козаки та королівські жовніри під командуванням Грицька Чорного і Стефана Хмелецького (загальне командування руського воєводи Станіслава Любомирського) під Монастириськами розбили частину орди кримських татар, які із залишками великої здобичі поверталися після погрому у битві поблизу Конюшок та Бурштина.

Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, навесні 1653 року, Стефан Чарнецький очолив каральний похід 8-тисячного війська на Брацлавщину, але, при облозі Монастирища (нині Черкаська область), потерпів поразку від козаків під проводом Івана Богуна. У 1655 році окремі козацькі загони проходили через Монастириська. З їх наближенням до містечка священик з Фільварок Швайка (Швайна) зібрав добровольців і підняв повстання проти польської влади, після якого отець-повстанець із загоном подався разом з козацькими військами. Владні ляхи жорстоко помстилися на місцевому населенні. З того часу за містечком залишилася могила полеглих, де щороку на Покрову проводилися богослужіння. На горбі при дорозі на Галич виднівся дерев’яний хрест. З приходом радянської влади могилу було зруйновано.

1667 р. відбулася битва під Підгайцями між військом Петра Дорошенка та Яна Собеського. В цей час було захоплено монастир в Монастириськах. 1672 року під час одного з нападів татарсько-турецьких військ і козаків на чолі з гетьманом П. Дорошенком було спалено містечко Монастириська, зруйновано монастир, який більше не відбудовувався.

Після першого поділу Речі Посполитої наприкінці 1773 року Монастириська стали центром одного з 13-ти дистриктів Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. 14 березня 1775 року Галицька придворна канцелярія затвердила проект від 11 жовтня 1774 року, за яким Галицький циркул з центром у Станіславові складався з 4-х дистриктів, Монастириський дистрикт скасовувався.

У листопаді 1918 р. в місті майже мирно встановилася влада ЗУНР.

16 липня 1919 року Монастирищину захопили поляки.

Від січня 1940 року Монастириська – райцентр (з грудня 1962 по грудень 1966 належало до Бучацького району).

4 липня 1941 року – початок гітлерівської окупації. 22 липня 1944 року Монастириська були відвойовані 30-ою стрілецькою дивізією 30-го стрілецького полку 1-ої гвардійської армії під командуванням генерал-полковника Андрія Гречка.

Сьогодні Монастириська найбільш відомі як осередок лемківської культури. Щороку влітку тут проводиться етнічний фестиваль «Дзвони Лемківщини» («Лемківська ватра»), а також з 1996 року відкрито Музей лемківської культури та побуту.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних